На Івано-Франківщині швидкими темпами йде підготовка до ювілею Степана Бандери, сторіччя від дня народження якого припадає на 1 січня. А оскільки за всі роки незалежності до відзначення пам’яті провідника українських націоналістів руки не доходили, то тепер владоможці кинулися вмить виправляти недопрацювання й масово будувати пам’ятники та меморіали українському вождю. Про те, що з того виходить - пишуть франківські журналісти в газетах за минулий тиждень. Газета «Вечірній Івано-Франківськ» публікує матеріал в статті «Дурень у владі» і описує гучно відкритий нещодавно пам’ятник С.Бандері в районному центрі Городенці: «діти побачивши новий пам’ятник, дуже плачуть, аж заходяться і спинити їх ніяк не можна. Треба зливати на віск. Діти бояться того пам’ятника, бо він дуже страшний. Ну дуже-дуже!.. До дітей це дійшло, а до можновладців не дійшло…». Чим же місцева влада так налякала бідних діток? Справа в тім, що меморіал Бандері – «це величезна гуманоїда голова з нездоровим і хижим блиском в очах, яка росте із землі…Тому діти налякані цією негроїдною потворою на довгій товстелезній шиї і плачуть». В «стражданнях» городенківських дітей автор звинувачує рідну владу: «начальство на Прикарпатті прителепкувате: думали що після такого пам’ятника діти будуть любити Степана Бандеру. Та тепер ним вже можна лякати діточок: «не хочеш кашку їсти? То я тебе зараз на площу до Бандери відведу». Тим часом на іншій площі – Європейській, у столиці Прикарпаття, будують наймасштабніший меморіал С.Бандері, який в народі з огляду на загальний округлий вигляд споруди уже встигли охрестити «кашкетом». Газета «Галицький Кореспондент» у статті «Що під «Кашкетом»?» подає характеристику вигляду будівлі меморіалу: «пильніше придивившись до тильної сторони меморіалу, де розташований вхід до внутрішніх приміщень, розумієш: за останні десять років місцеві будівельники так набили собі руку, що все збудоване ними чомусь нагадує торговий центр. Відсутність товару в скляних вітринах та неонових вивісок видається тимчасовою». І ось тепер, коли тривають інтенсивні роботи щодо освоєння коштів («8 чи 9 мільйонів гривень ) виявляється, що власті «забули, а хто ж це все буде утримувати в подальшому…Міський голова Віктор Анушкевичус щойно тепер дав доручення управлінню культури створити структуру, яка опікуватиметься новозбудованим меморіалом. Мабуть, через поспіх, з яким споруджували меморіал, приурочений до сторічного ювілею Бандери, про те, як використати понад 600 метрів квадратних площі внутрішніх приміщень меморіалу, в мерії придумати, здається, ще не встигли...». Виглядає, що наповнювати музей також будуть на швидку руку: «центральна зала мала би являти собою пантеон слави соратників Бандери в націоналістичному русі. Кажуть, первісно планувалося встановити тут бюсти ідеологів націоналізму та бойових командирів УПА. Тепер (за браком часу чи грошей) вирішили обмежитися картинною галереєю. Митці місцевої Спілки художників отримали фотокартки діячів та завдання намалювати їхні портрети до 1 січня. Загалом, напівкруглу стіну головної кімнати прикрашатиме 21 портрет». А для того, щоб стирати пилюку з образів соратників вождя та підтримувати температурний режим в приміщенні, міськвиконком планує створитицілу «структуру, яка буде займатися обслуговуванням новобудови на Європейській площі, … а приймаючи бюджет міста на наступний рік, потрібно буде передбачити її фінансування». Архітектурними й мистецькими цінностями переймається й газета «Івано-Франківський оглядач». Тут в статті «Дерибанили, поки не пізно» йдеться про втрачені шедеври визначного українського митця Опанаса Заливахи, лауреата премії Василя Стуса та Національної премії імені Тараса Шевченка, «що експериментував в царині станкової та монументальної пластики». Його роботи прикрашали квітковий торговий центр «Едельвейс», численні кав’ярні міста. Після приватизації нові власники «познущалися» над творчістю великого майстра. «В Івано-Франківську за З.Шкутяка ( колишній міський голова, нині депутат Верховної Ради, фракція НУНС) куми та свати хапали, що могли, - пише газета. - За традицією корумпованого суспільства тільки за кілька років після закінчення правління якогось обранця народу на поверхню випливає усе «ге». І чим більше накрали, тим більше то «ге» смердить.» А засмердівся, на думку власників газети, об’єкт колишньої квіткової крамниці «Едельвейс», загальною площею 290 кв.м. у самісінькому центрі міста. Продали його «за Шкутяка» «за безцінь - 340 доларів за 1 кв.м. І ось тепер «нові власники закрили унікальне панно роботи митця О.Заливахи гіпсокартоном, щоб не «псував корпоративний стиль банку», який тепер орендує це приміщення». Журналісти висловлюють обурення з приводу того, що «наприкінці свого життя художнику було боляче дивитись, як безжально руйнує його роботи нова українська влада. Такого Заливаха навіть не переживав у найстрашніші для нього роки, коли радянська диктатура запроторила його в мордовські табори й заборонила вільно творити». Нам годі щось додати до цього, окрім як сподіватися, що газета продовжить цикл матеріалів щодо інших «прихватизованих» об’єктів, в яких також були знамениті панно майстра Заливахи, а зокрема про колишні міські кав’ярні «Медівня», «Білий камінь», «Молочне», «Кристал». Там здається після приватизації «смороду» може бути не менше. Ще більше «смороду» виникло в резонансній справі з обшуками голів адміністративних судів Івано-Франківської та Львівської областей. Однак, поки що прикарпатські газети не подають матеріалів на цю тему. Щоправда, газета «Прикарпатська правда» описує сенсаційну подію арешту іншого голови - Івано-Франківської облспоживспілки Мирослава Ціхоня: «За М.Ціхонем давно плаче кримінал….Бо так нахабно привласнювати добро кооператорів області, як він робить упродовж тривалого часу не можна…Найпривабливіші об’єкти споживчої кооперації, розташовані в обласному центрі, шляхом різних маніпуляцій перейшли до рук приватних структур. Значною частиною заволодів М.Ціхонь, оформивши їх на близьких родичів та інших підставних осіб. Решту з вигодою для себе збув різним комерсантам. Чимало майна ще є в районах та містах Прикарпаття. Тож команда мародерів вирішила накласти лапу й на нього… в 2005 році …взяли 300 тисяч гривень кредиту під заставу майна «Обкооппостачу» та спробували віддати борг об’єктом застави… в 2006 році продали на аукціоні СП «Облкоопостач» як цілісний майновий комплекс оцінивши аж у 203 тисячі гривень….ціна двохкімнатної квартири в Івано-Франківську… відтак загнали спільне підприємство «Завод залізобетонних виробів»… щодо готелю облспоживспілки «Нива» - тепер він оформлений на доньку М.Ціхоня. Заклад подарував їй житель Львівської області, який нібито на конкурсі придбав в облспоживспілки. «Щасливий покупець» – один з родичів сімейства Ціхонів…» Відтак газета детально розписує випадок затримання махінатора, під час якого той намагався втекти: «Страх бути спійманим…пересилив солідний вік голови облспоживспілки та його понад сто кілограмову вагу. Захеканий, спітнілий організатор грабежу плигонув за кермо «Пасата». Але втекти не встиг. Люди у формі вчасно перекрили машині дорогу». Однак акція затримання в кращих стилях міліцейських бойовиків не викликає в автора статті заспокоєння і далі він пише: «головне, щоб тепер М.Ціхоню все це не зійшло з рук, як багато чого іншого…». А попереду ще слідство, прокуратура, суди і таке інше. Газета «Репортер» досліджує тему про нововведені штрафи за порушення правил дорожнього руху. «Практично кожна третя-четверта аварія в області стається за участю пішохода. Цього року сталося 247 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 66 людей і 219 було травмовано», - пише газета. Отож, настає пора штрафувати пішоходів: «Інспектор Державтоінспекції може оштрафувати пішохода, який переходить дорогу в не встановленому місці, або ж переходити дорогу на червоне світло від 51 до 85 грн. Різниця залежить від того, як саме пішохід порушив правила ДТР і чи хтось, бува, не постраждав від його порушень. Якщо ж пішохід під час своїх порушень перебував у стані алкогольного сп’яніння, то розмір штрафу буде ще вищий — від 136 до 170 грн.». Однак перехожі не водії, і з ними зазначає газета «дуже важко працювати, позаяк склався стереотип, що порушником може бути тільки водій. А пішоходу можна перебігати дорогу, вискакувати перед машинами, і все це не вважається порушенням». І ось нині налякані «пішоходи або ж починають тікати від інспекторів ДАІ, або ж з нерозумінням питати, що від них ще треба? А треба від них тільки що й «сплатити штраф до 15 діб, якщо ж пішохід вирішив його не платити, то варто зазначити, що йому додому прийде додаткове повідомлення. А якщо вже й це ніяк не подіяло на штрафника, то матеріали подаються у виконавчу службу, яка буде стягувати штраф у примусовому порядку». Газета «Західний кур’єр» у статті «Безкоштовний сир лише в мишоловці, або чим заробляє жінка?» з’ясовує нюанси української еміграції: «На Прикарпатті проживає понад півтора мільйона осіб, понад 250 тисяч наших земляків працюють за кордоном. Значна кількість емігрантів потрапляє в пастку кримінальних структур та стає жертвою справжньої работоргівлі. Скупі дані про перебування наших заробітчан за кордоном завжди дають привід для того, щоби думати про заробляння «куска хліба» не тим способом, яким би цього хотілося. Якщо наші знайомі зрідка дають про себе знати з-за кордону, це ще не означає, що вони економлять зароблені кошти. Хтозна, можливо, вони взагалі їх не бачать? Купуючись на дешеву приманку хорошого заробітку, людина потрапляє під вплив якогось гіпнозу. І тоді вона не контролює своїх вчинків. Виклавши чималу суму за оформлення документів, ніхто не отримує гарантії, що він матиме хоч якусь легальну роботу. Як правило, на наших родичів, близьких чи знайомих у європейських країнах чигають перекупники. Довірливість українців спричиняє масовий продаж у рабство». Далі газета наводить як приклад розповідь однієї із жертв». «– Жінка сказала, що в неї є знайомий, який міг звести мене з сім’єю, що потребувала мати вдома прибиральницю. Коли я приїхала, вона сказала, що я винна їй 2 тисячі євро і додала, що я зароблю ці гроші проституцією, – розповідає потерпіла М. – Вони тримали нас як худобу, обмежували нас навіть у питній воді. Годували - раз на день і брутально ґвалтували». Та на батьківщині також не завжди безпечно. Обласний тижневик «Галичина» в статті «Помста кредиторів» пише: «Такого на Прикарпатті давно не траплялося. Спалений труп чоловіка, закопаний у лісі, виявили грибники. Труп обгорів так, що для дактилоскопії були придатні хіба що два пальці. Від одягу залишилися самі клапті…Слідчі з’ясували - зник житель Івано-Франківська П. - Він начебто поїхав до Львова, звідки подався до Криму, і там його сліди загубилися. Виявилося, що особи, підозрювані у вбивстві, зімітували «есемескою» повідомлення з Криму від імені потерпілого дружині, що, мовляв, він вирішив накласти на себе руки, бо має купу боргів. Однак в Криму знайшли власника того телефону і той виявився …прибиральник залізничного вокзалу в Сімферополі». Далі дізнаємося, що «вбитий мав доволі великі борги. Він був любителем пограти в казино, для цього під різними приводами позичав гроші. Зокрема, маючи нерухомість у центрі міста - отримав наперед гроші за оренду. Щоправда, кредитори тих приміщень так і не побачили. Тоді, очевидно, у них і виник план викрадення боржника, котрий закінчився його вбивством. Зловмисники привезли жертву на квартиру, яку винайняли заздалегідь, де завдали йому жорстоких тортур. Спершу вимагали у нього повернення боргів (за попередніми даними, його сума становила 50 тисяч доларів). Зрозумівши, що він грошей не має. Потерпілого вивезли до лісу й задушили. тіло, обклавши його дровами підпалили». І хоч зловмисники ретельно спланували свій злочин, «але вже через два тижні після виявлення поховання в лісі було затримано учасників злочинної групи. Зокрема двох з них розшукали у Львові. Вдома в одного з них виявили документи на нерухомість потерпілого. А ще одного спіймали у Києві. На нинішній день четверо з тієї групи перебувають під вартою». Огляд підготував Василь Хом’як, «Остров»
